Вечер...

                http://www.stihi.ru/2005/12/29-1896
                -----------------------------------
                с укр. - по мотивам Ларисы Вировец


 Сирень небес каймою ржавою
 Заката -  обметает окна.
 В трущобы улиц сверхдержавою
 Огни вплывают... Что в них проку?

 Привычно день под горку катится:
 Жизнь проплывает кротко, коротко
 В обычном кресле, в старом платьице,
 В чердачном кубрике над Городом,
 Что слова на родном наречии
 Не скажет, словно ты чужая
 В краю своём...
 Любуйся ж вечером,
 Закатный отблеск провожая
 За окоём...
 
 И жизни кружево
 Плети из сокровенных слов,
 Забытых, но с рожденья суженых –
 Основы всех твоих основ.

 Оригинал:

 Іржавіє бузкове небо і
 щільніше тулиться до вікон,
 у нетрі вуличні занедбані
 пливе вогнів яскравий віхоть.
 Спливає рік, спливають сутінки,
 життя спливає ледь помітно
 у кріслі цім, в дешевій суконьці,
 в горішнім поверсі над містом,
 що й слова не промовить рідною
 до тебе, наче ти чужинка
 у цих краях... Милуйся ж мідною
 густою барвою з відтінком
 нічного неба, та мереживо
 свого життя плети із слів,
 в шухлядках пам’яті збережених...
 Поки твій ґнотик не зітлів.


 2010