Коли у брунц вуст дозр поц лунок
З усіх гілок душі зірвуться солов’ї -
Тонкими трелями хитнуть найвищих струнок
Між видихом моїм і подихом її.
Всолоджуюсь дрібним серцевим тріпотінням,
Блискучим відбиттям дивлюсь з її зіниць.
Змагається мій страх з шаленим нетерпінням. -
Один маленький крок до світу таємниць.
Дифузія бажань пестливо загортає
Дві нерішучі постаті в сувій.
Прийдешня ніч ні за що не вгадає,
Не відрізнить парфум її; і, власне, - мій.
Імла, як бедуїн нестямно п’є з лампади.
Пустеля часу в двох хвилинах простяглась.
Втрачають супокій зіркові міріади -
Завіса, як вогнем, їх світлом зайнялась.
Принишкли на стіні дві тіні лускокрилі -
Їм не збагнути швидкості думок.
Вивчаю рухи, людям не властиві.
Руками взявшись з нею у замок.
Свидетельство о публикации №112082105334
Тимур Столетов 21.08.2012 15:33 Заявить о нарушении
Екатерина Цымбалист 21.08.2012 15:35 Заявить о нарушении
Когда в бутоне уст дозреет поцелуй,
Со всех ветвей души сорвутся соловьи.
Тонкими трелями качнут наивысшие струнки
Между выдохом её и вдохом моим.
Наслаждаюсь мелким сердечным трепетанием,
Блестящим отражением гляжу из её зениц.
Сражается мой страх с ужасным нетерпением.
Один маленький шаг до мира тайн.
Диффузия желаний ласково заворачивает
Две нерешительные фигуры в свиток.
Грядущая ночь ни за что не угадает,
Не отличит парфюм ее, и, собственно, - мой.
Мгла, как бедуин, неистово пьет из лампады.
Пустыня времени в двух минутах протянулась.
Теряют покой звездные мириады -
Занавес, как огнем, их светом занят.
Притихли на стене две тени чешуекрылые -
Им не понять скорости мыслей.
Изучаю движения, людям не свойственны.
Руками взявшись с ней в замок.
Екатерина Цымбалист 21.08.2012 15:44 Заявить о нарушении