Сама собі душу дряпаю до крові,
Залежною стала від тебе і шрамів.
Намокли всі мрії мої паперові
Від сліз і дощу у зруйнованім храмі.
Лиш крик виривається десь зсередини,
І зламана віра пустої любові.
Назад обернулась – руїни, руїни…
А дощ обриває мене на півслові.
Забула я смак насолоди і щастя,
Забула, що значить повірити в Бога.
Від болю й образи ламаю зап’ястя…
Лиш сум, дикий рев, самота і знемога…
(21.08.12)
Покинута тобою
© Copyright: Екатерина Горбань, 2012
Свидетельство о публикации №112082104491
Свидетельство о публикации №112082104491
Рецензии