Як тоді сталось, пройшла весна.
Ти певно забув, що ти моя душа.
Чи не хотів побачити,
А я була, була сама.
А я була твоя, була твоя.
А ти відчув, що та весна,
Та наша тепла, лагідна весна
Пішла, від нас, пішла.
А ти забув гукнуть мене.
А я була і є твоя.
І у вікні - де свічка лагідно горить.
І у пітьмі - де страшно, лиш на мить,
Ти пригадай мене, що десь є я.
Що я була, була твоя, але сама.
Світло у кімнаті,
Що сталося з тобою?
Що зі мною?
Що ти мене забув?
2008 рік.
Була
© Copyright: Полина Рубцова, 2012
Свидетельство о публикации №112082102226
Свидетельство о публикации №112082102226
Рецензии