Я дивлюсь у вікно і бачу осінь:
Похмурий ранок, вдень – туман,
І позолота вкрила віти-коси
Засмучених німих дерев-примар.
Радіє вітер, стукає до вікон,
І перехожим ляпаси дарує,
В повітрі пахне холодом помітним,
У теплий край маленький птах мандрує.
У небі ледь сміється жовте сонце,
І плачуть сірі хмари повсякчас.
Так легкою ледь чутною ходою
Приходить до нас осінь кожен раз.
(2008)
Я дывлюсь у викно и бачу осинь укр
© Copyright: Наталия Мнс Меньковская, 2012
Свидетельство о публикации №112082009439
Свидетельство о публикации №112082009439
Рецензии