Безсторонньо споглядаю я життя,
згірклим дотиком сітківки трьох очей
до жовтявої смішної дії та
ледве впізнаних осіб і їх очей.
Ляскотючі всі їх здвиги та ходи,
наопашки взяті у суворі тексти.
Та й нестак-то і давно швидкі вони
вирвати завважились нізвідкись тексти.
Необорно захотілося мені
самому зробити ледь помітний рух,
чи то пак куща зіграти й взагалі
можна дерево й траву одразу в рух.
– Пане, хто такі ви? – я мигцем спитав.
Виповідженого досить і до смерті.
Це було моє, а я сидів дарма!
Вже замалим недалечко десь од смерті.
В случае размещения прозы для лучшей читаемости те
© Copyright: Говоров Андрюша, 2012
Свидетельство о публикации №112082007595
Свидетельство о публикации №112082007595
Рецензии