дитинство

Кожного ранку, прокидаючись, я дивилась довгий час на яскраве сонце. З мого ледь помітного вікна розгорталось усе місто. Ранкові вулиці були надто сірими. Усе здавалось настільки сумним, незрозумілим мені, що хотілось написати листа. Аби хтось допоміг знайти відповідь. Хоча моя вулиця могла відповісти на будь–яке запитання.

Ще зовсім маленькою кожного дня я зустрічала неньку з роботи. Її палкий погляд і ніжний голос завжди пробуджували в мені досить глибокі емоції. Я хотіла допомогти, підтримати її, адже я знала, що моя рідна матір носить з собою тягар на душі, який глибоко заховала і ніколи не виносила в зовнішній світ.

Але вона посміхалась. Так щиро! Обожнювали тюльпани, рожеві троянди. І нашу вулицю, яка була рідною і найкращою для мене.

Я дуже добре пам'ятаю наш двір. Він був наповнений зеленим кольором, яскравістю промінчиків сонця і надзвичайними посмішками наших сусідів. А ще був такий гарнесенький чорненький котик з білими вушками й лапками. На мить мені здавалось, що кращого місця на світі не існує!

Вулиця – безмежно красива, чиста, надзвичайно різнобарвна. Бібліотека, розташована зовсім поруч виглядала як величезний замок, побудований декілька століть тому. Пташки, які співали кожного ранку, ніколи не покидали рідну домівку. Хотілось знаходитись у цій казці все своє життя!

Друзів, яких я знайшла саме тут, згадую до сих пір. Оленка мала гарну посмішку і щасливе обличчя. Її жарти обожнювали всі люди, які жили на нашій вулиці. Дівчинці заздрили однолітки, старші за віком. І навіть вчителі. Ви спитаєте мене чому? Вона мала неабияку вроду, чисте сумління, була працелюбною, і, безумовно, яскравою дівчиною.

Сашко – справжній розбишака! Але на нього завжди можна було покластись у будь–якій ситуації. Щирий, добрий, чесний. Він запам'ятався мені своїми великими зеленими очима.

Згадуючи те подвір'я, щирі усмішки, я розумію, що була щасливою. Кожну мить, яку я провела на вулиці мого дитинства, назавжди у моєму серці.

А це і є... справжні почуття: до улюбленої сім'ї, друзів, рідної домівки і вулиці. Адже я стала такою, якою мене виховали. Дитинство – це частина самої людини, її спогади та перші сходинки життя.