***

Я пам'ятаю ті твої слова любові.
А тепер на моєму обличчі тільки сльози.
Гарячі сльози.

... а ось той ліс, в якому я ховалася від тебе. А ти знову і знову знаходив мене.

Той самий місточок. На якому я чекала тебе. А ти, спокійною ходою, з усмішкою на обличчі, йшов до мене.

Я чекала тебе. Завжди.

... ось, бачиш, та біленька хатинка?!
Наша хатинка. Тільки наша.
Але вона вже не та. Зовсім не та.

... пам'ятаєш наші розмови? Як ми бавились, збираючи квітки?
Я не забула ту мить, коли ти сказав мені – потрібна. Тільки ти. І більш ніхто.

... ні. Мабуть то був СОН. Такий схожий на дійсність. Чи ні?!

Скажи, коханий. Благаю.

... так, я ще тоді зрозуміла – ти МІЙ. Твоя душа чиста як оте озеро, до якого ми ходили кожного весняного ранку.
Пам'ятаєш? Вода була холодною, але з тобою все здавалося таким теплим...

... я не забула. Не змогла забути. Кожна хвилина без тебе – здається ВІЧНІСТЮ.
Повернись до мене.

Я буду чекати тебе. Завжди.

... її руки були ще теплими. А вуста горіли палким вогнем.
- Я пам'ятаю люба. Все пам'ятаю.

Вони знову разом. Але вже не тут. А серед пухких хмар, які знов і знов
затуляють промінці ранкового сонця...