Заїждженість любить саньми йти із ладу.
Не вийде до нас ящиків паровоз.
Не вийшовши, не зрозумію (то ж складно):
вони є на колесі, та й я на двох.
Хотілося вдарить із правої рейдом
нових-найновіших і їхнім авто
по диким доріжкам безмозкої крейди,
які скиглять про будівництво метро.
А так, що ж робити... погоджусь інертно.
Тим більше, я мало в полицях залишив.
Зате врятував формалізму непевність
( я ж сам є предметом формальності, вищим).
В кишені надія крізь пальці. Погляньте!
Віршів недорізаний винт і тунель;
зів’ялий цвяшок; і метелики лямблій;
раніше підірвана птиця-шрпанель;
Онуча, якою я мив сопку тканей;
і, кажучи власне, хазяїн – кишеня!
Я, кажучи власне, заможний, та справа:
штанами віддамся в землі секонд-хенди.
За жджен сть
© Copyright: Говоров Андрюша, 2012
Свидетельство о публикации №112081908738
Свидетельство о публикации №112081908738
Рецензии