От коли сказав мій будда: ти нездара
ув сидінні, склавши ноги, то тоді
зрозумів я гарячкову сингулярність,
вивчити яку з недавніх пір хотів.
А як сонце вранішнє скакало полем,
розпатякали всю правду посланці:
я немовби-то не маю зовсім змоги
хоч до чогось мати змогу назерці.
Взагалі, я дзиготати винен менше,
з визираннями на світ покінчити,
бо я хтось (не зрозумів абзацу тексту),
це за версією сонця, знов-таки.
Самочинністю в мені не пахне й близько,
а буяє розпанахане сідло
суміші із поту і борщу на вилці –
рецесивність, за масквою, на ліцо.
Будда теж почув памфлетики проміння
і одразу дав мені похвальний лист –
за мистецтво в підготовці до сидіння
та майстерність слухати непевний чирк.
От коли сказав м й
© Copyright: Говоров Андрюша, 2012
Свидетельство о публикации №112081908634
Свидетельство о публикации №112081908634
Рецензии