* * *
Людоньки,
Ну як мені вас жалко!
Товчемося безбач по землі.
Серце ятрить зіронька чи скалка?
Кров чи піт рясніє на чолі?..
Чаша хоч мілка, та не минає.
П’ю і я:
Прозрійте, хто сліпий,
Хто нічого ліпшого не має,
Як цей світ —
неситий чорторий.
Як ця ніч, що балухами блима
І ротато в душу позіха…
Озовітесь, людоньки, незлими,
Тихими...
Усі ж не без гріха!
Якось та помиримось.
Та й підем
До підніжжя трону. Сам Тарас
Там чека і відати не віда,
Як іще страждатиме
за нас...
Людоньки, ну як менi вас жалко!..
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112081902550
Свидетельство о публикации №112081902550
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
