Без слова

Страждаю, і ридаю,
І думаю — без слова...
А все-таки триває
Із Господом розмова.

         Він чує, співчуває
         І пригорта сирітку,
         На цій землі тримає
         Не для питва-наїдку.

Якась мета, подібна
До мук самого Сина,
Веде нарід побідно
І підійма над тліном.

         І я з людьми мирюся,
         Лечу над миром-мором
         Й за кривдників молюся —
         Мовчазно і суворо...


Рецензии