А ти ідеш в подертому плащі,
Твоє волосся знов куйовдить вітер,
І босі ноги збиті до крові,
Сідає сонце, мерехтить крізь віття.
Шуліка тоскно в вишині кричить.
Ще стільки місць, ще стільки донести
До спраглих Слова,
миті, краплі світла...
Згоріть вогнем у мороці світів...
Багаття згасло.
Попіл шелестить.
Укутаний плащем малюк-сирітка
Біля твоїх колін блаженно спить,
Забувши голод,
світ цей непривітний.
Ще скільки зим?
Ще скільки тисяч літ?
А ти iдеш в подертому плащi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №112081802193
Свидетельство о публикации №112081802193
Рецензии
Такие стихи можно читать бесконечно и от этого они ничуть не потеряют своей прелести и не умалят моего восхищения!
Светлана Мулюкова 18.09.2012 01:26 • Заявить о нарушении
Светлана Мулюкова 18.09.2012 01:26 • Заявить о нарушении
Дякую, Світлано! Зі святом вас Чуда Архистратига Михаила, натхненної і теплої осені!
Борис Смыковский 19.09.2012 18:51 Заявить о нарушении
Борис Смыковский 19.09.2012 18:51 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.