Сто тисяч раз торкнутись тої теми
Ніхто й ніколи не забороняв.
Там - свято... Свято сонця і богеми,
А тут - пристойний, благородний бал.
Там - місяць вповні, золоті Стожари...
Тут - днів рутинних серіал нудний.
І споконвічно люд шукає пару,
Чи травень квітне, чи січе завій.
Кохання збуриться у поглядах взаємно,
Або в розмові раптом промайне.
В словах у рідних, ніби в чужоземних,
Заплутається... спалахне... зітхне...
Воно... прихована прозоро-ніжно тайна -
І небезпечно плаваючий пліт,
Щасливий ракурс вічного страждання -
Й приземлення жадаючий політ.
...Іще, іще хоч раз би доторкнутись,
І ще раз доторкнувшись, заніміть...
І - відійти. Потому озирнутись -
Й сховати в серці цю останню мить.
Кохання
© Copyright: Светлана Похилько, 2012
Свидетельство о публикации №112081706796
Свидетельство о публикации №112081706796
Рецензии