Вiтер

Степом, полем лине вітер. Колискову птахам, квітам
Пісню вітер наспіває тиху, ніжну. Вітер знає
Де живе дівчина тая,  що її весь час шукаю,
По яких стежках гуляє, що співає. Вітер знає!

Ранком встану, вийду в поле, братик-вітер мій навколо
Начебто сказати хоче «йди за мной!»
Де ти, де ти, моя доле? Чи далеко, чи навколо?
Братик-вітер прошепоче «йди за мной!»

Мимо тина, мимо млина , степом, полем вітер лине.
Йду за вітром, я шукаю, де живе дівчина тая.
Йду стежками, чую пісню, серце щемить, серце тисне,
Навіть птахи, навіть квіти заспівали пісню вітра!

Птахи, квіти, всі навколо, що їх дім співоче поле,
Начебто сказати хочуть «йди за ним!»
Де ти, де ти, моя доле? Чи далеко, чи навколо?
Птахи, квіти прошепочуть «йди за ним!»

Йду за вітром, земле квітне. Вірю птахам, вірю квітам –
Є на світі та дівчина про яку скажу «єдина».
Раптом вітер зупинився й віч я на віч опинився
З милой, що душа шукала. «Моя доле!» - серце взнало!

Птахи, квіти, всі навколо, вітер, степ, широке поле
Пісню разом заспівали «ти прийшов!»
Здрастуй, здрастуй, моя доле, ось ти поряд, ти навколо,
Тихо губи прошептали «ти прийшов!»

Ранком встань та й вийди в поле – вітер вкаже, де твоя доле!
Йди за ним!