Він грав ті ролі. Безліч їх.
Таких відвертих і живих.
Нові костюми, сцени, світ.
Щодня замріяний софіт.
А я дивився і питав,
Яка ж та роль, що душу вклав?
Напевно всі? Чи може та,
Де з ним була Вона одна.
Торкалась ледь його руки,
А він листав, листав роки.
Ти будеш йти? Можливо так...
Поки триває цей антракт.
Залишся...Я не зможу там.
Один сидіти в театрі сам.
Театр
© Copyright: Дмитрий Марусич, 2012
Свидетельство о публикации №112081602227
Свидетельство о публикации №112081602227
Рецензии