Ходить літо з розпеченим сонцем,
І гуляє у полі квітками.
І на ганок під нашим віконцем,
Забриніло у спадок струмками.
Джерело напуває водою,
Що у спрагу оновлює силу.
І своєю вмиває сльозою,
Надає свою усмішку сину.
Мій єдиний у світі нащадок,
Красномовним хай буде світанок.
І у долі його посміхнеться,
Квітів знайдений в полі серпанок.
І життєва надійна стежина,
Щоб у прірву його не завела.
Ти моя дорогенька дитина,
Я дарую тобі всі джерела.
Я хмаринки на небі попрошу,
Розступіться! Не лляйте дощами.
Ви надайте лиш долю хорошу,
Бережіть мого сина ночами.
Я за це буду Бога молити,
І обшию весь світ рушниками.
Хай на плечі присядуть ангели,
Поряд йдуть, - його сторінками.
Я за це буду Бога молити
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112081502695
Свидетельство о публикации №112081502695
Рецензии