В мене не на жарт розболівся живіт
З того часу,як сказала «Прощай»
Навіть лікар причини знайти не зміг
Лиш спитав,чи кидаю я м’яту в чай
Розумієте,лікар,я знову сама
В самоті пити чай не звикла
Я була лиш для нього так вірна
Я була. Я пішла. Я порвала нитку
Він являється завжди у снах
І шепоче, що буде чекати
Я на струнах душі його,наче Бах
Як ніхто,примудрилась кохання зіграти
Мені від голосу цього – тільки німіти
І метеликам моїм нема життя
І без нього самотньо тихо сопіти
В нього без мене – нема вороття
Розумієте,лікар, коли так болить
Це здихають метелики в животі
Їм не вижити під шаром гарячих пластмас
Із липневих днів та моїх образ
В цій самотній та страшній темноті
Вони знають,що він не спить раз на раз…
Дохнуть метелики
© Copyright: Анастезия Вишенная, 2012
Свидетельство о публикации №112081409058
Свидетельство о публикации №112081409058
Рецензии