Спадає листя з тополі останнє,
Кудись звернуло зі стежки кохання.
Роняє ягоди з грона калина
В струмок бурхливий, як крові краплини.
Печаль, як хмара, затьмарила очі
Десь заблукало кохання дівоче,
Злетіло геть, наче ластівок зграя,
Чомусь на зустріч іти не бажає.
Та тішить серце веселкою мрія,
Та не згасає барвиста надія,
Що зникне темінь, залишиться світло,
Розтане сум, а кохання розквітне.
Не за горами весна синьоока, -
В струмки поринуть печалі глибокі,
Та цвітом рясним усіє калину,
Знайде жадане кохання дівчину.
Надiя
© Copyright: Татьяна Фролова Донбасс Россия, 2012
Свидетельство о публикации №112081405557
Свидетельство о публикации №112081405557
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.