П сня Ти не плач, д вчино

Ой,та під горою,дівчинонька жала...
Ой,жала, жала,спину притомляла.
Іхав козак поряд,на дівчину глянув...
Сподобалася квітка,посеред бур'яну.

"Дай мені дівчино, бо ж води попити,
Іду , тай не знаю , де душу зігріти...
Де твоя хатинка? Де е батько й мати??
Ідемо до хати,-з батьком розмовляти...

Ідемо до мене,щоб мене кохала,
Будь мені дружина,щоб сорочки прала!"

"Ой,та не поіду,ти мене покинеш...
Зап'еш,ніби кінь той...
На Хортиці згинеш...
Ти лети козаче!Ти лети,як сокіл!
Через мое поле,по степу широкім!
Через мое поле,через мое Серце.
Запав мені в Душу,ніби грім небесний!

Твоя мати,-Воля! Твоя жінка,-шабля!
Не картай бо Душу!Кажу тобі,марно!...
Ти лети козаче, по степу широкім...
Ніби ту куріпку, застиг дикий сокіл..."

"Прощавай красуне! Дуже поспішаю...
Бо мене чекають,полк козаків в гаю.
Повернусь з походу,буду дарувати...
Матінку та батька,буду шанувати...

Якщо не приіду,та в бою загину...
З неба стрімко сокіл,прилетить й заквиле.
Ти не плач дівчино,не муч своі брови...
Ніби та тополя,що з краю діброви...

Моя Душа з неба,до тебе прилине...
З неба стрімко сокіл...
ПРИЛЕТИТЬ Й ЗАКВИЛЕ..."
12 .08.2012.