Не сирота! Були ж бо сили
Стояти тут, на стороні,
Хоч руки воду не носили,
І в спеці пролітали дні.
Він споглядав в те синє небо,
Бо ж знав, Хто поміч подає,
Отримував, коли що треба,
Зернятко не жалів своє!
Він, сонях, мудрість мав велику -
Свого нічого не жалів,
Не нарікав на долю лиху,
Спекотних не боявся днів...
11.08.2012
Відгук на:http://www.stihi.ru/2012/08/11/6057.
Картина із Яндекса.
Спекотних не боявся днiв...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112081106475
Свидетельство о публикации №112081106475
Рецензии