* * *
Як мілко у люстрах-ковбанях:
Натина, та місяць-бовтун,
Та кумкання жаб, та зітхання
Твоє, характерник, дикун...
Ходи від господ очамрілих
Крізь теплий сивушний туман.
І гречка твоя відшуміла,
І висох, потріскавсь лиман.
Лиш цера погляне землиста
Із митлю — в зіниці зірок...
Про що ти шепочеш зловісно,
Яких тобі ліпших еклог?
Он жаби регочуть, як весни, —
Бо нас пережити змогли.
Бо волю, як любку облесну,
Ми в кляштор далекий здали...
Як мiлко у люстрах-ковбанях...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112081102124
Свидетельство о публикации №112081102124
Рецензии