Укр. перевод Г. Кудрявцев Сыну

Григорий Кудрявцев
СЫНУ

Так    —
         ...из    небытия,
                из    чего-то    такого,
Что    взрывается    вдруг    от    касанья    сердец,
Появился    мой    бог...
                ...ослепительно-снова    —
Тривиальное    чудо    -    младенец.
                Венец

Ожиданьям.
               Отчаянье    счастья!
                Откуда,
Эта    сильная    боль  незнакомых    потерь?
...Отступила.
             А    мир    содрогнулся    от    чуда    —
Не  заметив    его.    Только    легкая    тень

Пролегла    на    лице.    Да    невидных    морщинок
По-раскинулась  сеть  —  страх  расставил  силки.
...Что    ж    —    мальчишка...
               Любитель  ли  —  легких    наживок,
Иль  стремления  к  цели  всему  вопреки?

"Мой    любимый".
             Тут    слово    меняет    значенье,
Изогнувшись,    подобно    коту,    под    рукой.
Ты  —  течение    жизни.    Ее    назначенье.
Ты  —  всеобщий.    И  —  что    удивительно  —  мой.

Ты    —    надежда.    Но    и    —    средоточие    страха.
Страх    потери    —    ты    новое    чувство    мое.
За    безумие    счастья    расплата.    И    плаха
Где    казнят    за    бессмертье.    Себя    узнаю

В  самых  общих  чертах.  Ты  —  шедевр,  я  —  набросок.
То    есть    —    тоже    набросок.    Сжимая    кольцо
Ты    смеешься  —  как    все    удивительно  просто    —   
Ты    смеешься  —  и    я    опускаю    лицо...

Чтоб  не  видеть  тебя.  Только  слушать  и  слышать
Твой    негромкий,    но    быстро    берущий    разбег,
Твой    наивный,    и,    верно,    отпущенный    свыше
Оглушительно    искренний,    сказочный    смех.

Мое  дерзкое  счастье  —  ты  —  легкая    ноша.
Мир    по    швам    разошелся,    вмещая    тебя.
Бесконечно    далекий    —    и...   
                близкий    до    дрожи.
Миг    в    куски  под    давлением    счастья    дробя,

Как  ты  счастлив,  наполненный  смелостью  светлой,
Тех,    кто    прежде    не    падал.
                Раздвинь    рубежи!
Каждый  миг  —  как  награда.    И  вера    в  победу
Над    вселенной,    где    нет  еще  правды  и  лжи.

Ты    еще    не    стоишь    на    прорезавшей    сердце,
Между    злом    и    добром,    острой    грани    любви.
Ты    еще    —    квинтэссенция    всех    квинтэссенций    —
С    нерастаявшей    вечностью    в    чистой    крови...

2002    г.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Майже  із  небуття,               
із    чогось  неземного, 
Що    спалахує    вмить    на  дотичній    сердець, 
Появився  мій    бог...               
...так  блискуче  і  знову    — 
Дивовижна  звичайність  -  дитина.               
                Вінець   
Всім  чеканням.               
До  відчаю  щастя!               
Ти  звідки, 
Наростаючий    біль    від    утрат  майбуття? 
...Відступив.         
Тільки    світ    -  дива  дивного  свідок    — 
Не  помітив  його.    І  торкнулась  лиця

Напівсонячна  тінь.    Та    невидимих  зморшок 
Розметалася  сіть    —    страх    розставив    пости. 
...Що  ж  —    хлопчисько...   
Чи  шлях  обереш  ти  порожній, 
Або,    всупереч  труднощам  -  шлях  до  мети?      


"Мій    любимий".               
Тут  значення  слів  невимовні, 
Наче  кіт  під  рукою,  прогнулись  у  мить. 
Ти    —    перебіг    життя.   Сенс його всезмістовний. 
Ти    належиш  усім.  І  —  що  дивно  —  ти  мій.   

Ти    —    надія.    Але  й  осередком  є  страху. 
Страх    утрати    —      нове    відчуття    ти  моє.
За  нестриманість  щастя    розплата.    І    плаха,   
Де  катують  за  вічність.    Знаходжу  себе   

В  першій  спільності    рис.    Ти  —  шедевр,  а  я  -начерк. 
Тобто    —    поки  ще    начерк.    Затисши  кільце, 
Ти    смієшся    —    як    просто    все,  просто  неначе  -   
Ти    смієшся    —    і    я    опускаю    лице... 

Щоб    не    бачити    -  тільки  щоб  слухати  серцем 
Твій    ледь  чутний,    але  безупинний  розгін,
Твій    наївний,    і  наче    відпущений    зверху
Приголомшливо  щирий,    казковий  сміх-дзвін.   

Моє    з  норовом    щастя,  найлегша  ти    ноша. 
Світ    по    швах    розійшовся,    тебе  як  вмістив. 
Нескінченно    далекий    —    й...  близький    ти    до    дрожі. 
Мить  в  шматки  попід  натиском  щастя  розбив,   

Ти    щасливий  такий,    віриш  в  смілості  змогу, 
бо    раніше    не    падав.               
                Розсунь    рубежі! 
Кожна    мить    —    обіцяє  тобі  перемогу
Над  усесвітом,    вільним  від  правди  і  лжі.
   
Поки  ти  не    стоїш  на    межі  в  центрі  серця  -
гострій    грані    любові,  що  добра  у  злі.
Поки  ти    —    квінтесенція  всіх    квінтесенцій  — 
З    нерозталою    вічністю    в    чистій    крові...

2012