Він випив тебе до дна,
Себе ж не розтратив й краплини…
Ти залишилась одна,
Ти народила сина…
Де, на якій землі
Твій рицар зараз блукає?
Кому поцілунки п’янкі,
Й промови солодкі вручає?
Може повернеться ще?
Щось змінить в житті на краще?
Прийде, обійме тебе,
І скаже, що ти найкраща.
Лиш літо до краю біжить,
І весну не повернути.
Збігають хвилини життя,
А ти все не можеш забути.
Певно, той, чорноокий принц,
В казці твоїй лишився.
І глечик щастя твого,
На скельця дрібні розлитівся.
Щасливі хвилини життя
У забуття віддалились.
Лиш посмішка, принца твого,
В малого хлоп’яти лишилась.
09.08.12.
Ти випита ним до дна
© Copyright: Ольга Заика, 2012
Свидетельство о публикации №112081005585
Свидетельство о публикации №112081005585
Рецензии
