перевод на русский Иван Франко Зачем приходишь ты

 
Зачем приходишь ты во снах ко мне?
Глядишь очами ясными печально,
Они чисты, как небо по весне
И холод в них воды стоит кристальной.
И почему уста твои немы?
Какой укор, страдание хранят
Какие беды мне пророчат среди тьмы,
И красным заревом, так схожи на закат?
Что там горит и мается во тьме?
Зачем приходишь ты во снах ко мне?
Ты мной пренебрегала часто в жизни
И сердце мне навек надорвала,
Мои смешала-раскидала мысли,
Рыданием, как песня отцвела…
Ты в жизни знать меня совсем,увы, не хочешь,
Иду – ты даже вслед мне не глядишь,
А мое сердце острой болью точит
Любовь к тебе. А ты – молчишь,молчишь, молчишь.
Я мучусь долгими бессонными ночами
За годом год, за годом год,за годом год.
И боль моя, и все мои печали
Слагают омут свой,круговорот.
О, нет!
Прошу,молю тебя хотя б во сне
Моя звезда, на миг являйся мне!
Мне в жизни бедствовать судилось на весь век,
Не жить –страдать и быть всегда в заботе,
Так гибнет бедный, бедный человек,
Как жемчуг, что пропал в земном болоте.
Туманится твой образ, гаснет,вянет.
Во сне же оживает вновь и вновь
В моих молитвах снова прежней станет
Живой, к тебе моя несчастная любовь.
И диво вспыхнет ярко золотое
Для сердца юного, безгрешного пока.
Я не познал, увы, любимая,с тобою
Всю прелесть страшного и сладкого греха!

************************************
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне.
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала.
Моє ти серце надірвала.
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш.
Ідеш по вулиці — минаєш.
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
 Як мучусь довгими ночами
 І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
 У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті.
Марніє, в'яне, засиха,—
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого.
Бажаного, страшного того
Гріха!