Владимир никитин-хват сладкая грусть

Полон мир мой садами и рощами
И как прежде в ночной тишине,
Пахнет детством и речкою прошлое,
Принесенное ветром ко мне.

Воздух чистый, наполненный чувствами.
В полумраке бреду наугад.
Ночь, услышу, волшебно безумствует
Несмолкаемым звоном цикад.

Свет луны озаряет околицу,
Не вернуться ль назад?… Ну и пусть…
Где-то там о спасении молится,
С терпким привкусом, сладкая грусть.
*********************************
Повен світ мій садами й гаями,
І у тиші нічній, як раніш
Завітало минуле з піснями –
То їх вітер до мене приніс.

Все повітря наповнене мріями,
Майже в темряві йду навмання.
Ніч шалена вирує подіями,
Та й  цикади у тиші дзвенять.

Місяць світом осяяв околиці,
Не вернути назад… Щож, нехай…
Про спасіння десь тихо там молиться
З терпким смаком, солодка печаль.


картинка из Сети


Рецензии