Cветлана Козаченко-Хват Завяли, растаяли тени в тр
Завяли, растаяли тени в траве…
На пухлые тучи легли акварели –
Так утром бывает, на ранней заре –
Мазки стертой кисти зарозовели…
Мозаика волн серебрится в реке.
Тростник остролистый шуршит на ветру.
Качается лодка чуток вдалеке…
Седые сережки так красят вербу.
Листок щавеля, как сердечка две части…
Колышется в поле засохший сорняк…
И небо висит – переполнено счастьем.
Его бы достать. Кто подскажет, и как?
**************************************
Зів’яли, розмилися тіні в траві.
На хмари пухляві лягли акварельно
червоні мазки напівстертого пензля…
Прорізався холодно погляд зорі.
Сріблиться дрібненька мозаїка хвиль.
Дзвенять гостролезо листки очерету.
Покрапують звільна вербові сережки…
Гойдається маятник – човен пустий.
Шерхоче у лузі торішній будяк.
Свіжіють долоньки щавлю червонясті.
Ясні небеса переповнені щастям…
І не дотягтися до нього ніяк.
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112080708643
Свидетельство о публикации №112080708643
Рецензии