Мені здається, що живу неначі увісні,
і все ніяк неможу очі я відкрити,
хоча вже й час пройшов, і треба прокидатися мені,
але усеодно не хочу я цього робити.
Цей сон неначе марево в пустелі,
здається, що насправді все, але цього немає...
А може я зробив собі стереотипи,
які весь час мені життя ламають?
Всі рідні і товарищі мені казали:
"Це не любов, у вас цього не буде...",
А я, як дурень свято вірив,
що може помиляються ці люди.
Настав той час, коли я вирішив, що треба все змінити,
Я підійшов до неї і сказав: "Лише тебе одну кохаю!!!"...
А що вона? Вона сиділа очі опустивши,
І тихо так мені сказал: "Я це знаю"
І з того часу бачив я її ще тільки двічі.
Вона стояла серед натовпу, не знаючи, як я страждаю...
Вона пішла, мені нічого не сказавши...
Тоді навіщо було говорити: "Я це знаю"?
10.07.2007
Я це знаю...
© Copyright: Дмитрий Банцекин, 2012
Свидетельство о публикации №112080708409
Свидетельство о публикации №112080708409
Рецензии
Дмитрий,ты меня удивляеш...не знал что ты пишешь на украинском.красиво.
Семен Трегуб 08.08.2012 12:21 • Заявить о нарушении
Семен Трегуб 08.08.2012 12:21 • Заявить о нарушении