Старий О. Мандельштам

 

Уже светло, поет сирена
В седьмом часу утра.
Старик, похожий на Верлэна,
Теперь твоя пора!

В глазах лукавый или детский
Зеленый огонек;
На шею нацепил турецкий
Узорчатый платок.

Он богохульствует, бормочет
Несвязные слова;
Он исповедываться хочет —
Но согрешить сперва.

Разочарованный рабочий
Иль огорченный мот —
А глаз, подбитый в недрах ночи,
Как радуга цветет.

А дома — руганью крылатой,
От ярости бледна,
Встречает пьяного Сократа
Суровая жена!

1913, 1937









                Перевод стихотворения О.Мандельштама
                "Старик"


Світанок вже. Співає всім сирена:
Так сьома наступає для всіх нас.
Старий, чимсь дуже схожий на Верлена:
"Рушай відтак. Тобі іти вже час".

Він дивиться кумедно, мов дитина,
Зеленоока посмішка - здається,
Та шию обгортає не ряднина -
Хустина визерунчаста - турецька.

Він сам до себе щось під ніс шепоче,
Зневажливо до Господа - відверто.
До панотця сповідатися хоче,
Сам - до гріха по-перше цілить вперто.

І хто він є? Той стомлений робочий
Чи той картяр без копійчини - враз?
Підбитим оком, що посеред ночі
Як райдуга цвіте - дивує нас...

А вдома вже - лайлива, мов крилата,
Від гніву аж сувора та бліда
Його дружина!Зустріча Сократа,
Що перебрав за край того вина!!!