І не мрій,
ти завжди будеш там, де живе душа,
у моїх долонях буде твоє тепло,
не зважай,
що підкрадеться тихо зима,
всеодно збережу я твоє тепло.
ти не Бог, не актор, навіть не жанглер
ти герой,
не роману.. моїх думок.
не зважай,
що дзвінки вже втрачають сенс,
потерпи,
ми ще зможемо дійти до небес...
я шахрайка,
відгризла шматочок щастя,
з'їла б все,
але видно, не є то сенс
бо душа вже питається:
"Чи то щастя,?"
бо, що сили все схоже на дивний фейк?
чи то щастя?
© Copyright: Аня Касторнова, 2012
Свидетельство о публикации №112080600376
Свидетельство о публикации №112080600376
Рецензии