Лице Укра ни!

Україно, люба ненько!
Так болить моє серденько!
Так болить моя душа,
Спокій – теж мене лиша.
Хто ж твоє лице, країно?
Те лице – така скотина,
І нацистське і не те,
Ахінею лиш плете!
Говорить, його труїли!
То чому ж не до труїли?
«Руки чисті», а лице,
Як пожоване яйце.
Мову меншості, російську,
Боронить той блазень скіфський;
Та недовго тому будь –
Люди мову повернуть!
Україну-неньку – в НАТО,
Де, мовляв, живуть БОГато,
Хай же падло з кумом йде,
Україна ж не піде!
Піде ж вона до Росії,
Де і справді всі щасливі;
Бо з Русі ж вона пішла,
Але щастя не знайшла.
Він історію паплюже –
Хочеться йому бо дуже
Заходові догодить,
Ще й Америці вторить.
Біле – чорним називає,
(лице ж таке «миле» має)
Мов, Мазепа – то герой,
Хоча зрадник іще той!
Знай, Украйно: Він – ворюга,
За таким не буде туги:
Розкрадає твій бюджет –
Куму танки продаєт!
Раду вкотре розпускає,
Хай, мовляв, не докопає…
За гріховні ж ті діла
Господь його покара!
Забивав народу баки
Обіцянками! – до сраки
Демократія його,
Бо була ж і до нього!
Люд наш в лапті обуває
(Солодко так він співає) –
Я б йому – імпічмента!
Він – підлота, сволота!
Нашу віру Православну
Розколоти хтів туманний,
Але так і не вдалось –
Праведних бо більш знайшлось!
Зве лице те геноцидом
(Та про це ніхто не відав)
Знаний голод на Русі,
Каже – вмерли майже всі!
Та нічого, підождіть ви,
України любі діти,
Буде день і час прийде:
Та Вкраїна поверне
До Росії з Білоруссю,
Де живуть в такому дусі,
Ще й казахи – та в ЄЕП –
                Задум: 13.10.;  додум: 21.03.2009.        Присвячується щасливому 
                майбутньому України!