Ненько Укра на!

Люба ненько Україно!
Через тебе серце гине;
Та не зна воно життя,
І не баче майбуття.
Серце спокою не знає,
Через те, що тут творять
Ті сини твої погані,
Б`ються – аж лоби тріщать!
Все хулять вони Росію,
Те не так, і се не так…
Я ж за матінку – Росію
Роздавлю їх, як п`ятак!
Чи даремно твій Хмельницький
Воз`єднання возжелав
І за матінку – Росію
Голову свою поклав!?
Твій пііт Тарас Шевченко
Про родину все писав,
Не про ту, що на заході,
А на півночі казав.
Київ! Матір міст російських!
Хто ж тебе заполонив?
І кому ж ти скіпетр скіфський
Так безбожно доручив?
Олігархи все тут правлять,
Лиш до себе – залюбки,
До людей вони байдужі,
Бо не ті у них думки.
Думають вони до НАТО
Україну затягнуть,
Там, мовляв, живуть БОГато,
Та не в цьому, видно, суть.
Суть же в тому, щоб Росію
Іще більше віддалить…
За відносини ж з Росієй
Моє серце так болить!
Та я вірю: день настане,
Буде мить, і час прийде,
Коли ненька – Україна
До Росії поверне!
                11.08.2008.                Присвячується дружбі між               
            Україною та Росією!