Проходит время...
Вогнем лягаючи до ніг
Було й моє сердечко п'яне від щастя...
Коханий,як ти кинуть зміг?!
За що так тяжко покарав ти?
Яка провина на мені?!
Якби могла я тільки знати,
Де помилилась у судьбі?!
А може й помилки немає
І зовсім не утому суть?
Ніхто не скаже...Час минає...
А листя шелестить-забудь...
Свидетельство о публикации №112080508533