Дивний вiтер
Вже ранок... Сонця сяйво
на долоні.
Осінній вітер обвіває скроні.
Підняв листок й хмариночці
поніс
І пісню заспівав мені на біс
А я іду... І він спішить за мною.
Чи в дощ, чи в сонце смирною
імлою
Несеться вітер по моїх слідах...
(Чи це у мене вже поїхав дах?)
Ось парк... На лавці знову сіла.
Тихо... ...
Тут голос чується...
Та чи на лихо?!
Це вітер так зі мною говорив,
Вуста цілунком
звабним обпалив
Свидетельство о публикации №112080503670