Дивний вiтер

ДИВНИЙ  ВІТЕР

Вже ранок... Сонця сяйво

                на долоні.

Осінній вітер обвіває скроні.

Підняв листок й хмариночці

                поніс

І пісню заспівав мені на біс



А я іду... І він спішить за мною.

Чи в дощ, чи в сонце смирною

                імлою

Несеться вітер по моїх слідах...

(Чи це у мене вже поїхав дах?)



Ось парк... На лавці знову сіла.

Тихо...   ...

Тут голос чується...

Та чи на лихо?!

Це вітер так зі мною говорив,

Вуста цілунком

                звабним обпалив


Рецензии