Дати собі ради
не могла до ранку,
то й шукала яду,
як приблуда ганку.
Яд - найкращі ліки
від нудьги та скрути.
То ж із переляку
десь знайшла отруту.
Та отрута пахла,
як мигдаль духмяний.
Ось візьиу та жахну
цього я ціану.
Та щоб збить оскому
на зубах без дірок,
вип*ю кухля брому -
хай сконає лірик.
Від цього ціану
напливло туману,
а від кухля брому -
корчі та судоми.
Склала вірш не я вам,
а моя уява.
Хай сконає лірик.
Хай живе сатирик.
***
Поэма Анна стр. 9
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2012
Свидетельство о публикации №112080408942
Свидетельство о публикации №112080408942
Рецензии