Остання допов дь першого секретаря

Стих написан в 1990 году. Приятно, читая его сегодня, убеждаться в правоте моего предвиденья. Получит удовольствие, кто знает мову.

Я першим був у свята та у будні,
де збори, де сівба, де молотьба.
А нині всі, як вийду на трибуну,
волають, мов сказилися, - Ганьба!

За що ганьбити, юшка би вам з носу.
За той квиток, шо ніде вже сховать?
Та я ж віддав за нього стільки "взносів",
що міг на них би дачу збудувать.

Ви кажете, що є у мене дача
і що мій тин за день не обійти?
Та не були б дурні ви та ледачі,
і в вас такий самий же був би тин.

Ви кажете - Нема у вас квартири,
що довподоби хата вам моя?
Та йшли б собі ви мовчки в рекетири
і мали би все те, що маю я.

Ви кажете - Давно не їли м*яса
і що горілка, буцім-то, гірка?
Брехня про те, що в нас не можна вкрасти
нічого без червоного квитка.

Дивись - які лани широкополі.
Іди і що завгодно накоси.
Тримвй, як йдеш з роботи, очі долу.
Лежить щось зле - поцупив та неси.

Та що вас вчить, галушки беззпартійні,
вошва, антелігенція гнила.
Для того ж вам потрібна самостійність ...
аби за мого сісти вам стола.

Хай інша пика влізе на трибуну,
хай інший піп освячує вівтар,
а правди, як нема, так і не буде.
Це я кажу вам - Перший секретар.
***