Замкнуте коло – це страшно, це смерті подібно,
Клаустрофобів ще досить – і я в їх числі.
І для таких на землі тільки простір потрібний,
Небо високе, щоб мрії нести на крилі.
Бачила я нещодавно печальну картину:
Птаха у клітці в якімсь зоопарку жила,
Квилила, бідна, тужила вона щохвилини -
Бо не вміщався у клітці і розмах крила.
Жити не хочу в полоні, як птаха у клітці.
В клітці законів дурних і надуманих норм!
Краще на волі у рваній, не латаній свитці,
Ніж в позолоті під гнітом залежності форм.
Птаха німа – вона вміє лиш квилить, тужити,
В мене ж слів скільки: пекучих, жалючих, лихих.
Дайте свободи і волі. Словам дайте жити!!!
Тільки…
хіба ж докричишся до «клану глухих»…
Олена Бондар (Бондаренко)
Дайте слову свободу!
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112080308834
Свидетельство о публикации №112080308834
Рецензии