Так по-жіночи ховати очі
І що є мочі кричати вслід.
Я ненавмисне тебе так хочу,
Посеред ночі або в обід.
Мовчати б треба, бо шепіт неба,
Коли без тебе, так чутно в ніч.
Були б коханці, якби уранці,
З радіостанцій і без обійм.
Та все ж цілунки як подарунки,
Для тебе струнко - підбори знов.
Фарбую я знову в чорний очі,
Немає мочі, тебе лиш хочу.
Та потяг дикий - то не любов.
Потяг - не любов
© Copyright: Женева Маррон, 2012
Свидетельство о публикации №112080307671
Свидетельство о публикации №112080307671
Рецензии