Печаль... Из Марго Метелецкой

                Перевод с украинского
                http://www.stihi.ru/2012/08/03/6480



Без близких, без друзей и книг-утех,
В пустопорожний и туманный вечер
Так хочется припомнить щедрый смех
И ощутить: теплом согреты плечи…

Чтоб нежным смехом властно занесло
Горючесть  мыслей, жал однообразных,
Что тянут, как магниты полюсов, –
Химерность звеньев пугал пустоглазых…

Даль осени, забрызгана дождём,
Навечно жажду в кровь приворожила…
Но радостью не блещет окоём:
Печаль немая крылышки сложила…

Когда же вечную любовь  узнаю
Для нас двоих расстеленного рая?

Оригинал:

Без ближніх, друзів і книжкових втіх,
 В напівпорожній та похмурий вечір
 Так хочеться мені згадати сміх,
 Відчути руки милого на плечах...

 Щоб ніжним сміхом владно погасив
 Пекучість дум сумних та одиноких,
 Що тягнуть, мов магніти полюсів, -
 Без самовтіх ланцюг химер стооких...

 Осіння даль, забризкана дощем,
 Навічно спраглу кров причарувала -
 Де радість долі ? Тільки жаль та щем,
 Журби німої темне покривало...

 В яких літах, нарешті, я спізнаю
 Розкутого, на двох - кохання раю ?