Философский камень... украинская поэзия

Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.

         С. Буряченко

       ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ.

Століттями алхіміки шукали
Життя таїну – камінь філософський,
А що він поряд, так вони й не взнали,
А це ж зерно маленьке, сухе й жорстке.

У ньому, незавидному, таїться
Могутня, нездоланна, дивна сила.
Як в атомному згустку, в нім дробиться
До безконечності світ міріадносилий.

У ньому затаїлася загадка
Всього живого, суті всіх речей,
Що наяву з’являється із казки
І сяє сонцем із твоїх очей,

Що міниться, хвилюється, як море,
В полях пшеничних, в кольорах веселки,
У мерехтінні зірок в небі неозорім,
У людях гордих і в хмарках легеньких,

В росі перлистій, в запаху конвалій,
В космічних кораблях, в рибальському човні,
В листках, з деревопалих, в міці сталі,
В народженні і смерті, у тобі й мені,

В шалених битвах між рабами і панами,
В поразках тимчасових, в перемогах,
У правді, що в борні здобута нами,
В дорозі, на якій не знаємо знемоги.

Загадка ця і досі не розкрита,
Таїну сутнього шукати нам завжди.
Мета життя – уперто атоми дробити,
До істини шляхи тяжкі і терном вкриті,
Та все ж до неї приведуть людські сліди.
              ***
Примечание С.С. Беляевой: Дата написания – пока не известна.
Примітка С.С. Бєляєвої:  Дата написання – поки що невідома.