Я йду

Я йду, я більше повертатися не буду,
І озиратися для мене – вище сил.
Хай серце б’ється, хай розірве, навіть, груди.
Я йду назавжди, я здолаю крутосхил.

Я йду від тебе, йду кудись себе шукати
Сьогодні врешті я звільняюся від чар.
Душі моїй я не дозволю заблукати,
З її дзвінниці кличе знов мене дзвонар.

Фізично майже відчуваю – підіймаюсь,
Без крил, а просто думка лине в небеса.
Вночі на тисячі зірок я розсипаюсь:
Образа тане, тане та…    та не згаса.

Я йду від тебе, йду сама цілком свідомо,
Не подвиг це, мабуть, очищення якесь
Як проживу без тебе – зовсім невідомо…
Та якось…може… світ же мій тепер увесь!


Елена Бондарь (Бондаренко)


Рецензии