Анна Ахматова-Хват

А ти вважав, що я такая ж, як усі –
Що можна просто про мене забути,
Що так зайдуся молитвами та сльозмі,
Що під коня залишиться стрибнути.

Чи  попрошу собі в лихих знахарок
Заговорити корінці в воді.
Змочу хустину у відварі та для згадок
Той надійшлю даруночок тобі.

Будь ти ж проклятий! Погляд мій та стогін
Хай не торкнуться окояннної душі!
Клянуся садом ангельским тобі,
Іконой дивотвроною клянуся,
Що як не буде болісно мені –
До тебе я ніколи не вернуся!

***********************************

А ты думал - я тоже такая,
Что можно забыть меня,
И что брошусь, моля и рыдая,
Под копыта гнедого коня.

Или стану просить у знахарок
В наговорной воде корешок
И пришлю тебе странный подарок -
Мой заветный душистый платок.

Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь.