І чому навколо сум,
Вже не гріє вишиванка?
Від прокльонів та від дум,
Зажурилася слов’янка.
Коси з Бугу заплела,
Та умилася росою.
Ніби мавка лісова,
Що пишалася красою...
Як тополя, край села,
Що стоїть, зігнувши спину.
Від чужинців яничар
Зажурилась Україна.
Де пампушки з часником?
Де села забутий гомін?
Де дівочий сміх дзвінкий?
Чути лиш пекельний стогін.
Де ж ви правні козаки?
Де ж ви хлопці з Сяну, Дону?
Чи славетна скіфська рать
Ще повернеться додому?
Впала шабля, чорна мить
Охопила все навколо.
Ось чужинці і прийшли.
Де ж братерська допомога?
Вмить здригнулася земля,
Сонце вийшло із-за хмари,
І пронісся дух Січі,
Сполошились яничари.
І нарешті та рілля,
Що занедбана стояла,
Миттю цвітом зацвіла,
Соняшником засіяла.
Піднімаються з колін
Вже степи і полонини.
І дівочий сміх дзвінкий
Як колись навколо лине.
Дух Сiчi
© Copyright: Обуховский, 2012
Свидетельство о публикации №112080203710
Свидетельство о публикации №112080203710
Рецензии