Даруйте, невiгласом став... Г. Аполлiнер
"Простите невежество мне..."
Даруйте, невігласом став...
Пробачте: я більше не знаю
Принадних азів віршування.
Нічого не знаю відтак
І лише я люблю...
На квіти погляну, і в мить
Вогнем запалають сміренно.
Я - ніби то Бог, над творінням міркую своїм.
Всміхаюсь, адже це - не я відтворив.
І - ще. Якби тіні, нарешті, можливо,
Набули об'єму та розмаїття форм
Кохання мого повторили -
Я б в захваті був би, бо, дійсно
Це я все створив!!!
=========================
Pardonnez-moi mon ignorance
Pardonnez-moi de ne plus conna;tre l'ancien jeu des vers
Je ne sais plus rien et j'aime uniquement
Les fleurs ; mes yeux redeviennent des flammes
Je m;dite divinement
Et je souris des ;tres que je n'ai pas cr;;s
Mais si le temps venait o; l'ombre enfin solide
Se multipliait en r;alisant la diversit; formelle de mon amour
J'admirerais mon ouvrage
Свидетельство о публикации №112080203372