***

*   *   *
Вхідні дзвінки з твого номера не дають спокійно спати
Ти – моя хвора анестезія, яку не варто кохати,
Ти – мій наркотик, який дуже погано діє,
Бульдозер, що залишає від серця руїни,
Окріп, що ошпарює серце одним дзвінком,
Мій літній дощ, мій холодний душ, моя ледь тепла любов,
Мій біль і радість, всесвітній спектр почуттів
І наші відносини – це «Найповніший підручник брехні».
Бо ми кохаєм, лише коли зовсім п’яні,
Не зважаючи на крики, сльози, скандали.
Ти – мій власний тип людини з проспиртованим серцем,
Тебе дуже важко кохати, але без тебе так легко вмерти.
Залишитись лише манекеном у цьому світі,
Ні від кого не грітися і самій нікого не гріти,
Наповнювати змертвілі артерії алкоголем
І чекати нового кохання чи, хоча би нового болю.
Щоб стрепенутись, ожити, зняти з серця кайдани,
Забути про те, що значить «КАТАСТРОФІЧНО П’ЯНИЙ».
Просто ожити, бути просто людиною,
Бути для когось життєво важливою половиною.
Ну, а поки пляшка за пляшкою, слово за словом,
Ми вже самі загубились між п’янками і любов’ю.
Відпусти або не відпускай, бо вже зовсім немає сили…
… невже я – це твоя життєво важлива половина?