Вона така кумедна
неначе час її зОвсім не попсував
своїм дЕбільним плином безупинним,
і всі, хто її знають, кажуть: "вау"...
але ніхто не знає, як нестерпно,
але ніхто не знає, як то їй,
коли тупе життя диктує вперто
дурні закони й палить крила мрій...
коли за посмішками криється бидлота,
і не рятують навіть танці й шоколад,
коли надії убиває сірий побут,
і шо не день, то шкереберть,
ні в склад, ні в лад...
як тяжко в ті хвилини не зламатись,
як тяжко! та вогнем воно гори!
а хочеться узяти й закохатись,
абстрагуватись від щоденної мури...
але я знаю, буде все, як треба,
і Львівський дощ над замками пройде,
і стане білосніжна смужка зебри,
як і в увсіх, хто не здається й далі йде...
P.S. Кірі Шишловій
© Паша Броський
Свидетельство о публикации №112080106114