Я дякую тобі за почуття.
Так, це крик душі, а може каяття.
Я закохався, як мала дитина,
Забув, що дім є, є родина.
Навіщо це мені? Чому зі мною?
Я знаю – не кохатись нам з тобою.
Та тільки й мрію, чуєш – мрію,
Що колись тілом я тебе зігрію.
Не говоритиму слова кохання,
Дай поцілую вперше. Ні, в останнє!
В останнє разом ми цієї ночі,
Тремтять тіла, палають очі.
Все, божеволію! Ти ж, не моя кохана.
Ті почуття в мені як рвана рана.
Чому твої вуста, шалені очі
Не я кохав. А він тієї ночі.
Що це? Розмовляю сам з собою?
З надією на зустріч із тобою.
Я дякую тобі ще за життя,
За те, що я пізнав це почуття!
Почуття
© Copyright: Алла Мисяк, 2012
Свидетельство о публикации №112080104925
Свидетельство о публикации №112080104925
Рецензии