Мойсей та Iлля
І княжна чара — шанування й глум,
І віра-кара, і судьба-нездара,
А синові — ненависть, відчай, сум
У спадок...
Он пластає білі груди!
Я сам із батьком б’юся уві сні...
Зате — ані облуди, ні Іуди
Між нами.
А по нас — такі пісні,
Що від журби хоч забігай зо світу,
Від гордості — вертайся із мечем
Та нагадай про зло оцим неситим,
Що мають нас одвіку за нікчем!
...Сокольничку, куди тобі, рідненький,
Дурної сили стільки!
А ума —
Наплакав кіт? І чом у татка й неньки
Милішої дитини все ж нема?
Мовчиш? То я хоч, брате, схлипну,
Скроплю сльозою ковилу суху.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Мойсей народ виводить із Єгипту.
Ілля сидить закутий у льоху.
Свидетельство о публикации №112073007102
Нравится, что пишете на родном языке.
С наилучшими пожеланиями,
)
Алла Паролло 05.08.2012 18:08 Заявить о нарушении
І ще одна підказка — Сокольничок... Себто йдеться не про Іллю-пророка, а про Іллю Муромця.
Дякую за заохочення щодо мови.
Алексей Владимирович Ковалевский 05.08.2012 18:46 Заявить о нарушении