Мойсей та Iлля

І Соловей-розбійник, і татари,
І княжна чара — шанування й глум,
І віра-кара, і судьба-нездара,
А синові — ненависть, відчай, сум
У спадок...
                Он пластає білі груди!
Я сам із батьком б’юся уві сні...
Зате — ані облуди, ні Іуди
Між нами.
                А по нас — такі пісні,
Що від журби хоч забігай зо світу,
Від гордості — вертайся із мечем
Та нагадай про зло оцим неситим,
Що мають нас одвіку за нікчем!
...Сокольничку, куди тобі, рідненький,
Дурної сили стільки!
                А ума —
Наплакав кіт? І чом у татка й неньки
Милішої дитини все ж нема?

Мовчиш? То я хоч, брате, схлипну,
Скроплю сльозою ковилу суху.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Мойсей народ виводить із Єгипту.
Ілля сидить закутий у льоху.


Рецензии
Алексей, у Вас своеобразные стихи, в каждом - правдивость и философская подоплёка. А здесь я не поняла про Иллию: почему он прячется в страхе? Или я не поняла смысл? Правду говоря, я мало что знаю про этот образ, но догадываюсь, что здесь некая аллегория. Хотелось бы знать.
Нравится, что пишете на родном языке.
С наилучшими пожеланиями,
)

Алла Паролло   05.08.2012 18:08     Заявить о нарушении
Ілля не "прячется", а сидить закутий у льоху — це різні речі.
І ще одна підказка — Сокольничок... Себто йдеться не про Іллю-пророка, а про Іллю Муромця.
Дякую за заохочення щодо мови.

Алексей Владимирович Ковалевский   05.08.2012 18:46   Заявить о нарушении
Щиро дякую. Зрозумiла.

Алла Паролло   05.08.2012 19:13   Заявить о нарушении