До мене ти приходиш уві сні
Із першим теплим сонячним дощем,
Який буває тільки навесні,
Та радість не несеш, а тільки щем.
Бо не для нас квітує дивний сад
І не відчую трепет твоїх рук.
З тобою не побачу зорепад,
Який буває тільки до розлук.
Та доля дійсно розлучила нас
І більше не побачу силует,
Що в пам’яті живе весь час.
Лиш залишився твій один портрет,
Який в мені знов будить почуття
Того шаленного кохання біль,
Коли наприкінці мого життя
Насипали в відкриту рану сіль.
До мене ти приходиш..
© Copyright: Вера Кириченко, 2012
Свидетельство о публикации №112073003668
Свидетельство о публикации №112073003668
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.