Мне никто не обещал... украинская поэзия

Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.

С. Буряченко


МЕНІ НІХТО НЕ ОБІЦЯВ …

Мені ніхто не обіцяв нічого,
коли непроханим прийшов я
на цей світ.
Дивуюся:
ми всі – земні небоги –
потрапили
у непорушну кліть.
Над нами,
дурниками, -
звісно, лиш пани,
А ми горбачимо
од віку і довіку
і не знайдемо
того чоловіка,
щоб познімав
з панів усі штани
і дав по сраці.
Бо на словах ми –
хвацькі.
А як дійшло до діла,
то – оніміли.
Хай усьому грець!
Колись же
вломиться усім
отой терпець.
Все бога хвалимо
і молимося всує.
А він нас не
зодягне і не взує
Допоки сам про
себе не подбаєш,
ніколи й
добросвіту не
          замаєш.
Благословенна
лиш одна земля:
вона дає снагу
і окриля.
У ній і в сонці –
рідна українська віра.
Лиш завдяки їй
ми живем допіру.


               ***
Примечание С.С. Беляевой: Дата написания – не известна (пока что).